Зізнаюсь чесно — поки що мене економічна складова у цій всій історії з пандемією тривожить найбільше. Бо жорсткі і абсолютно безладні карантинні заходи поки що не сприяють сповільненню поширення вірусу (особливо масове і безконтрольне повернення заробітчан), а штовхають у безодню українську економіку, яка і без того ледь балансувала на її краю і готова була туди впасти сама. У країні, яка абсолютно не готова поставити все на паузу. Бо, здебільшого, має плани тільки дожити до зарплати. Так, десь там є міфічні люди, що скупили весь туалетний папір і гречку, і з цими будівельними матеріалами розпочали ремонт на карантині, дико дратуючи сусідів. Але навіть їм у якийсь момент не стане чим обклеювати стіни, якщо все-все зупиниться. А, якщо вони, не приведи Господи, ще й потраплять до лікарні…
Так, звісно, я намагаюсь дотримуватися карантинних заходів. Власне, увесь мій спосіб життя досі, виявляється, тепер можна назвати карантином. Додалася лише пошита власноруч маска. Тому що масок у аптеках немає ніде. Навіть у аптеках, де є знайомі. Але, тим не менш, я розумію, що, нехай краще ці маски, якщо і з’являться, потраплять до медиків. Бо вони зараз, безумовно, на передовій.
А ще я намагаюся дотримуватися інформаційної гігієни — не поширювати фейків і особливо не спамити мемасиками. Поради мислити "пазітіффно" у вакуумі — теж повз касу.
Справжній позитив — це новини про волонтерські ініціативи. Таксисти, які готові підвезти медиків, волонтери, які готові свідомим стареньким привезти продукти і ліки, ба, навіть ініціатива власника магазинчика поруч із моїм будинком — залишити свій телефон на видноті всім покупцям, аби вони могли замовити доставку продуктів додому, або для того, аби набір продуктів був підготовлений заздалегідь, і люди не створювали черги. Волонтери, які готові навчити підприємства, де це можна, працювати віддалено. Ок, навіть депутати, які подбали про військових. А тим більше — великий бізнес, який взявся робити те, що влада провалила цілком і повністю — забезпечувати лікарні і лікарів засобами захисту і апаратами ШВЛ. Ба, більше, об’єднання цього великого і середнього бізнесу із громадським сектором, для скоординованішого розподілу допомоги. Ось, МХП першим виділив 14 мільйонів гривень на боротьбу із вірусом і кинувся закуповувати засоби захисту для медиків, ШВЛ і тести. "Лебединський насіннєвий завод" виділив 3 мільйони гривень.
Більше того, сам Косюк віддав двом областям — нашій і Вінницькій — 29 мільйонів гривень. Ага-ага, той самий Косюк, проти якого лили тонни бруду і протестували проти будівництва нових підприємств. (І, впевнена, і далі будуть протестувати і лити тонни бруду, коли це все закінчиться, бо хороші справи чомусь забуваються дуже швидко.) Чи він діє і у власних інтересах? Так. Бо на його підприємствах працюють люди, підприємства не можливо перевести на віддалену роботу і неможливо зупинити. І він розуміє, що, у випадку, якщо хтось із його працівників потрапить до лікарні, це, у тому числі, і його відповідальність, щоби людину вилікували. А отже, лікарня має бути забезпечена апаратами ШВЛ, масками-рукавичками і захисними костюмами для медиків. Бо, якщо зляжуть медики, лікувати не буде кому. І люди, як би не лаяли "Нашу Рябу", все одно чекають, що на полицях магазинів обов’язково мають бути філейки, стегенця і крильця.
Хоча… Пам’ятаю, як купа людей шерили новину про те, що Криштіану Роналду віддає свої готелі для розміщення у них тимчасових шпиталів для хворих на коронавірус (до речі, це був фейк, бо іспанська газета Marca, на яку посилалися всі ЗМІ, видалила вихідний матеріал про дії 35-річного форварда збірної Португалії без будь-яких пояснень). І масу коментарів у стилі "а ось чи зроблять наші олігархи так?" Ну, роблять. Але, у спільноті, де поширена інформація про виділення коштів, усього один лайк. Шкода, що оці реальні дії тонуть у потоці паніки, фейків і мемасиків.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
