Цю міні-хроніку я вела на своїй сторінці протягом трьох років.
Перший допис був про те, як Марк, будучи 8-річною дитиною, вдома з малесенького зернятка вирощував деревце.
Потім висадив його у сквері "Юність", протягом трьох років доглядав його, плекав.
В літню спеку щодня носив в ручках по 2 баклажки води, поливав свою акаційку.
Обкопував, підв'язував, щоб стовбурець рівненький ріс.
Щозими утеплював корінь, щоб не промерз, засипав його хвоєю, тирсою.
Радів деревцю, щодня йшов повз нього до школи – вітався.
Повертається дитина зі школи – підморгує своїй акації: "Хто швидше зросте – ти чи я?"
Але ж акаційка все таки обігнала Марка – стала набагато вищою од нього.
А коли дитина приходила до свого деревця – шепотіла своїми листочками й обіймала своїми гілочками.
У вересні 2019 року Марк дав останнє інтерв'ю екологам саме у сквері "Юність" біля своєї акаційки.
Ніби воно було пророчим і прощальним.
Дитяче деревце прожило 3 роки
Сьогодні його спиляли
Марк дуже засмучений
Сказав, що більше НІКОЛИ не саджатиме дерева в місті Черкаси.
Спочатку я не знала, що йому відповісти – було безліч різних думок, протиріч в думках…
Врешті, я Марка підтримала, з огляду на останні події і в сквері "Юність" і в місті Черкаси взагалі.
Спиляли не лише дитяче деревце – для дитини "спиляли" набагато більше!
Марк – дуже мужній хлопчик!!!
Але зараз він плаче…
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
