– Паша прівєт!
– ….
– Паша! Што разучілся здароваца?!
– Ви хто?
– Ну ти дайош! Не узнал, чтолі?
– Ааа… Пригадав! Привіт! (не пригадав)
– Ти што ігноріруєш мєня ізза таво что я в криму оДихала?!
– Та я чесно кажучи…
– Я нє сіпаратістка! Проста ета нє мая вайна. Я нє панімаю зачем ваєвать. Я за мір!
– Та мені якось….
– Ти думаєш, что там всьо ізмінілась? Ти ашабаєшся. Нічіво там не памінялась! Знаєш, я вот нє панімаю етай вашей агрєсії!
– Нащо ви мені це розказуєте?
– Ой, мнє нужна бєжать! Рада била відєть. Сматрі мєнше навастєй, больше чітай! Пака!
– Пока.
От такий дивний діалог. Шкода, що я так і не згадав, що це за особа, певно якийсь мій хороший друг. Ну головне, що я зрозумів, що не треба дивитись новини, буду читати.
