Майже 11 ночі. Я їду додому в дивній маршрутці. Кондуктор, дідусь з чудовими блакитними очима, і гоп-водій. Повно людей і один хлопець, що привертає всю увагу. У мене на всю гучність грає "Брутто".
Ми зупиняємося на зупинці "Будинок Торгівлі", він з пляшкою слабоалкоголки вибігає в бік смітника. (Я так собі розумію, що то кондуктор змусив його ту пляшку таки викинути)… Хлопця довго нема. Сам він, щоб ви розуміли, з довгим чорним волоссям, у дуже "стильних" рваних (жіночих?) штанях і взагалі весь такий стільний-модний-маладьожний, не з'являється уже довго. Може, допиває своє пиво?
Чому ж ми не їдемо? Обертаюсь назад: він ЗАЙНЯВ місце! І залишив свій рюкзак на сидінні. Ок. Ми стоїмо. Стоїмо. Все ще стоїмо. О, "явлєніє Христа народу" модник повертається, з тією ж ПЛЯШКОЮ, блін. І де ж він був?
Далі культурний (і явно не черкаський) пропонує мені "садітесь на майо место", я відмовляюсь. Пропонує іншій дівчині, і вона відмовляється. Така ситуація повторювалася ще з кількома жінками у маршрутці.
І було б нецікаво, якби він ще дещо не вимочив. На своїй зупинці він встав завчасно до дверей. Його почало хитати по всій маршрутці. Двері відчинились, А ВІН НЕ ВИХОДИТЬ. Водій зібрався їхати, і тут благодійник почав сунути йому дві гривні як чайові, за те, що він у центрі так довго його чекав.
Я не знаю, як водій не вмазав йому за таку "чемність".
Хоча образливо навіть з одного боку: сенсу у написаному мало, але я б про цю поїздку детективний роман могла написати.
Цікаво тільки звідки приїхав цей "маладой чєловек".
