Звернулась до мене одна дуже активна громадянка нашого міста, яка хотіла отримати допомогу. Проблема жінки полягає в тому, що вона не може сплачувати комунальні платежі, бо на це бракує пенсії. Піти десь на роботу і заробляти додаткові гроші не може, бо пересувається на інвалідному візку. Здавалося б, може чоловік хай допоможе чи син, але є одне але – її чоловік і син були мобілізовані до ЗСУ ще в березні і зараз перебувають на сході нашої країни, воюючи з окупантом. Вона залишилась сама, допомоги від держави немає. Точніше, допомога є, але поки жінка вибігала за довідками і заявами, назбирався борг по комунальних платежах.
Вчора ходили з нею в департамент соціальної політики, де пообіцяли допомогти. Не дарма ж ми все-таки ухвалювали Комплексну програму допомоги учасникам АТО! Домовились написати ще кілька звернень: одне – для отримання субсидії, інше – до міського головидля отримання матеріальної допомоги. Сподіваюсь, ви підпише.
Загалом же ситуація дуже плачевна. Ті, хто реально потребують допомоги, хто реально воюють – держава про них не дбає. Про всі тонкощі системи як все отримати знають тільки творці системи. Підозрюю, половина прокурорів, суддів, СБУшників, міліціонерів уже давним-давно мають статус учасників бойових дій, фінансову допомогу, пільги по комуналці і бізнесу. Найприкріше – чиновники їм потурають, виносячи на сесії земельні ділянки різним полковникам міліції. Тим часом влада допомагає "пораненим" беркутівцям, робить з них героїв… Думаю, їм скоро й по квартирі дадуть. А все чому? Бо вони не проти влади. Водночас людина, що пішла на схід, не отримавши вдома обіцяного, може діяти радикально. Як гадаєте, владі вигідно, щоб ця людина повернулася чи залишилася в якомусь котлі? Отож!..
