Якщо вже говорити відверто, то мій Новий рік почався саме цього дня – 30 листопада. Прокинувшись тоді вранці, я ще не знала, що Аннушка вже розлила масло, і моє життя, життя моєї країни, і, як тепер виходить, звичний світоустрій змінено.
У той день ми збиралися їхати в Київ на День народження племінника. І я відкрила Інтернет, просто щоб глянути погоду ну і… те, що я побачила, перевернуло все. Я сиділа перед монітором і ревіла, не могла повірити, що таке дійсно могло відбутися: жорстокість і абсолютна нелогічність нічного побиття людей мене шокувала. І в Київ ми поїхали, звичайно. Але вже якось і не святкувалося нам, а далі 1 грудня був перший великий мітинг. Ну і понеслося…
Цей рік був дооовгий, наче ціле життя. І разом з тим короткий, мов постріл. Зараз, дивлячись фото чи відео, я згадую все, ніби то було вчора. Цей рік був найлютіший, бо навіть у страшних снах я не очікувала війни, і цих вбитих людей під закривавленими прапорами на Майдані. Але водночас він був і найсвітлішим, бо маловірна я навіть не уявляла скільки красивих, гордих, сильних і вільних людей живе в моїй країні. І на що тільки вони здатні, ці люди. І саме цього року моя дещо відірвана від землі і нездійсненна Мрія про Україну переродилася у цілком реально окреслену Надію.
Дякувати долі, цей рік не забрав у мене нікого із близьких людей ні в прямому, ні в переносному сенсі. Майже всі, хто були мені дорогі, стали зі мною по один бік барикад. І навпаки, рік подарував мені багацько нових друзів, колег, знайомих. Або змусив по-іншому ставитися до тих, кого я знала. І за це я дуже вдячна, вкотре розумію, що мені страшенно щастить із оточенням.
Але ж і цей рік страшенно виснажив мене… таке враження, що я витратила сил більше, ніж за кілька попередніх років. Сказала слів більше, ніж за десятиліття. Виплакала сліз більше, ніж за все попереднє життя. Я стала водночас і страшенно сентиментальною (не можу навіть слова гімну, який я ніколи раніше не любила, без комка в горлі заспівати тепер) і водночас, стійкою до панічних насторїв, істерик, скиглів, брехнів.
І все, що було цього року, я запам’ятаю на все життя, це точно. І я ні про що не жалкую. Це все одно було найграндіознішим з усього, що досі мені довелося бачити. Ми бачимо жорна історії просто перед своїми очима, повертаємо їх просто своїми руками. А такі речі – безцінні. Все буде добре! З Новим роком!
