У попередньому матеріалі мова йшла про жорстке протистояння верховної влади в Україні з молодою українською буржуазією. Пристрасті кипіли навколо одіозного Податкового кодексу. Він не лише передбачав знищення підприємців-спрощенців як виду, але й у сенсі адміністрування податків надавав Державній податковій адміністрації такі необмежені повноваження, про які у свій час інквізитори Томаса Торквемади (найжорстокіший інквізитор часів Середньовіччя) навіть і не мріяли. А Торквемадата його соратники, який би безглуздий вигляд це не мало,могли оголошувати єретиками, карати, а відтак і грабувати на законних підставах померлих людей. Що успішно й робили.
Президент заветував кодекс,узявшидо уваги спільну волю тисяч представників малого та середнього бізнесу, що мерзли на Майдані, протестуючи проти цього убивчого для них документу. Новий варіант кодексу нібито враховує пропозиції дрібногота середнього бізнесу. Однак пішовши на поступки підприємцям, вища влада зробила інший, не менш небезпечний, ба, навіть згубний крок: символ демократії – наметове містечко – демонтовано. Відбулось це брутальнота цинічно. Сонних активістів Майдану, на яких напали о 5-ій ранку, гнали звідтіль у три шиї, штурхаючи у спини і щедро роздаючи, вибачте на слові, підсрачники. До організаторів «операції» явно не дійшло, що цим вони не лише нікого не заспокоїли, а тільки дужче розбурхали.
Жорсткість, стоїзмі похмурість Майдану-2 очевидні. І це мало б навести кого слід на роздуми. Було б наївно сподіватись на те, що вигнанці з Майдану забудуть про кривду та наругу. Та попри все, схоже, що правильних висновків влада не зробила. Тож «міну» під майбутнє спокійне життя українського суспільства закладено.
Історія не раз показувала, на що здатні розлютовані юрби людей. Між тим, усі правителі, з тих, хто вважав себе мудрим, враховували цей фактор. Пригадуюдавню притчу про повчання короля, адресоване наслідному принцу: «Якщо хочеш, щоб твоє правління було спокійним і довгим, то роби так, щоб твої піддані були ситими та задоволеними».
Повний ігнор свободи іншодумців, замах на право вільно висловлювати свою незгоду – погана тактика. І, перед усім, для того, хто нею користується. Мер Парижа Флесель (керував столицею Французького королівства напередодні Великої французької революції) заплатив життям саме через таку тактику.
Утім, є й інші, не знешкоджені новим кодексом «міни», які можуть «бабахнути» першої слушної миті. Податкову політику не змінено. Вонай надалі залишається агресивною до платників. Завтра, так само як і вчора, підприємець ховатиме доходи, платитиме зарплатув конвертах та не буде показувати справжню кількість найманих працівників. Боінакше його підприємство просто вилетить у трубу. Хто не вірить, хай спитає, що про це думають, приміром, підприємці-риночники.
Відверте знущання над конституційним правом українців вільнота мирно збиратись задля висловлення невдоволення в купі з невирішеними проблемами податкової політики веде до зростання загального невдоволення правлячим режимом. А на підході нові законопроекти, які цілком здатні перетворити життя пересічного українці на пекло. До прикладу проект нового житлового кодексу. Кажуть, за закладенимив нього нормами, людину, яка має борг за комунальні послуги (а таких у нас ледь не кожний третій), можна викинути з житла без рішення суду… Януковичу варто звільнити радників, які дають йому дурні поради. Інакше розлючений натовп «звільнить» його. І подібний варіант вирішення проблем – не новина. Згадаймо, як чехита словаки «звільнили» з роботи Густава Гусака, як у НДР «імпічментнули» Еріка Хонекера (70-річний бідолага так і помер, перебігаючи з одного посольствав інше, ховаючись від гніву своїх же співгромадян). А сумний приклад румунського диктатора Ніколао Чаушеску взагалі лякає. І для тих, хто ще досі не «вкурив» тему, повторюю, помаранчевих стрічок не буде. Будуть кулеметні. Хоча, можливо, я помиляюсь.
