Дев’ятирічна Руслана Боровик разом із лікарями бореться за своє життя. Півтора місяця тому дівчинка в тяжкому стані потрапила до Центру дитячої онкології та гематології. Погіршало маленькій черкащанці ще наприкінці літа. Утім, лікарі аж три місяці не могли знайти причину. Діагнози змінювали ледь не щотижня. А тим часом хвороба – лімфома черевної порожнини – прогресувала. Які в дівчинки шанси на одужання та чим їй можна допомогти – розповість Вікторія Курченко.
Тут закінчується безтурботне дитинство. Натомість починається запекла боротьба за життя. Дев’ятирічна Руслана в Центрі дитячої онкології та гематології вже півтора місяця. Привезли її сюди в дуже тяжкому стані. Дівчинці стало зле ще наприкінці літа. Зник апетит, пригадує мама, з’явилася нудота та біль у животі.
Тетяна Боровик, мама: «Ми потрапили в лікарню. Нам сказали, що в нас гастрит, згортання жовчі трохи. Цей гастрит ми лікували-лікували… Він нам нічого не дав».
Три місяці лікарі Христинівщини шукали причину недуги. Ставили все нові діагнози. А дівчинці тільки гіршало. Вона втратила чверть своєї ваги. Батьки не витримали – відвезли Русланку до Києва. Тамтешні лікарі побачили в печінці утворення. Лише під час операції роздивилися лімфому черевної порожнини.
Ірина Іванова, завідувачка Центру дитячої онкології та гематології: «Тогда уже сразу было принято решение во время операции для того, чтобы не было осложнений в послеоперационный период, потому что опухоль эта растет быстро, сделали ей вспомогательный метод лечения – вывели илиостому кишечника наружу».
Через це зараз дівчинка не ходить. А оперувати й не треба було, наголошує Ірина Іванова, аби вчасно діагностували хворобу. Пухлина чутлива до хімії. Під її дією вона розпадається, як талий сніг.
Ірина Іванова, завідувачка Центру дитячої онкології та гематології: «Заболевание, которое у нее диагностировали, среди опухолевых заболеваний – не самое редкое. Именно эта локализация, которая есть у Русланочки, встречается наиболее часто. Удивляет то, что врач, который обследовал дважды ребенка методом УЗИ, не увидел то, что должен был увидеть».
За плечима в Русланки вже два курси хіміотерапії. Попереду – ще чотири. Лікування дороговартісне. Самотужки батьки його не подужають.
Руслана Боровик, пацієнт Центру дитячої онкології та гематології: «Хочу поїхати додомута побачити сестричку».
Лікарі кажуть: ця мрія Руслани може здійснитися.
Телефон мами – 067 454 10 42
