Рятівною соломинкою для потопаючої Польщі став загін українських рятувальників. На ліквідацію наслідків травневої повені до сусідньої республіки Україна відправила тридцять дев’ять еменесників та вісімнадцять одиниць спецтехніки. Приборкували водну стихію в Підкарпатському воєводстві і четверо черкащан. Чим віддячила Польща українським героям – знає Ольга Скорик.
Уже вдома, усміхнені і з нагородами. А ще місяць тому Владислав, Олександр, Віктор та Анатолій по груди у воді та багнюці допомагали сусідам-полякам долати наслідки травневого підтоплення. Черкаська команда працювала в місті Сандонежі Підкарпатського воєводства.
Владислав Яценко, командир відділення, водій СДПЧ-16 м. Шпола: «Там рівень води досягав 4,8. До 5 м рівень води був. Колись у цій частині міста проходило старе русло Вісли, і вода піднялась, і пішла по старому руслу».
Піку повені хлопці не застали, утім плаваючі авто та затоплені перші поверхи будинків побачити довелося. Разом із українцями рятували поляків німці та чехи. Проте тільки наших ставили на найскладніші ділянки, де іноземна техніка була безпорадною.
Анатолій Панченко, старший водій СДПЧ-20 смт. Драбів: «У них помпи дуже слабі, наша техніка ще Радянського Союзу. Вони дивувалися, що машини 84-го року проїхали понад 1000 км, ще й тут працюють. Їх ставили, де глибше, а нас, де мілкіше. Можна сказати в бруд».
Та й працювали українські рятувальники, на відміну від закордонних колег, цілодобово. Тягали важкі пожежні рукави та прокладали кілометрові траси для відкачування води. А наостанок ще й нагодували поляків юшкою. Куштувати українську страву прийшов навіть бургомістр.
Анатолій Панченко, старший водій СДПЧ-20 смт. Драбів: «Варили юшку. Купляли в супермаркеті рибу. Наварили на двох цеглинках. Вони підсміювалися над нами, а потім, коли куштували, казали «добже-добже».
Відпускати черкаських рятувальників із Польщі не хотіли та всіляко дякували за допомогу в боротьбі з водною стихією.
Владислав Яценко, командир відділення, водій СДПЧ-16 м. Шпола: «Постійно люди під’їжджали на авто, велосипедах. Жінка кошик полуниці привезла. Постійно запрошували на каву».
Проводжали українських героїв теж усім містом і запрошували в гості разом із родинами. На згадку про врятовану Польщу черкащани привезли грамоти та кубки.
