Кіно про права людини показують у Росії. У тамтешній столиці проходить міжнародний фестиваль документальних фільмів «Сталкер». Для учасників фестивалю головне – не перемога. Вони прагнуть достукатися до сердець людей.
У Москві в «Домі кіно» проходить міжнародний фестиваль фільмів про права людини «Сталкер». Творці кінострічок порушують найгостріші питання: від порушень політичних свобод до прав дитини та людей із обмеженими можливостями, говорять про проблеми біженців, призовників і ув’язнених.
Андрій Осипов, режисер: «Фестиваль, який уже багато років робить фільми, які є провідниками до забутих нині понять, – милосердя та співчуття. Зараз, мені здається, рівень агресії, недовіри, жорстокості в суспільстві великий».
Перший у фестивальному перегляді фільм Любові Аркус «Антон тут поруч», призер Венеціанського кінофестивалю. Хлопчик-аутист, який міг лише гарчати, за чотири роки зйомок навчився говорити, колоти дрова та готувати їжу. Так вплинула на нього увага людей. Він несподівано допоміг дорослим по-новому поглянути на своє життя.
Уже стало традицією героям документальних стрічок вручати на відкритті фестивалю спеціальний приз «Сталкер» за права людини. Героїня фільму «Бувальщина-небилиця» Наталія живе в селі. Коли її чоловік помер, усе довелося робити самій. Велика сім’я – рідний син і 5 прийомних дітей – не дають сумувати. Жінка згадує, як їй не хотіли давати третьої дитини.
Наталія Єгорова, героїня фільму «Бувальщина-небилиця»: «За дитям мені довелося рази три їздити. Це були такі моменти, коли я дуже переживала. Узагалі, дуже важкі в моєму житті дні. Тому що я знайшла дитинку, а мені її не давали, а дівчинка дуже схожа на мене. Вона просто рідна дочка мені. Багатодітна мама хоче всиновити ще декількох дітей. Повсякденні турботи не перешкодили їй зустріти справжню любов».
Марія Волчанська, режисер фільму «Бувальщина-небилиця»: «Коли людина робить щось хороше, це ще і винагороджується, тому фільм має назву «Бувальщина-небилиця». Це казка, в яку мені самій дуже важко повірити. Я дуже рада, що це так. Мені хочеться, щоб люди цей фільм бачили та розуміли».
Журі та режисери вважають: на цьому фестивалі головне – не перемога. Автори всіх фільмів хочуть достукатися до сердець глядачів.
Геше Карренброк, представник ООН: «Фестиваль цікавий і важливий для будь-якого суспільства. Хоча кінематографісти здебільшого російські, фільми, які вони знімають, вироблені в різних регіонах і відображають життя таким, як воно є».
Після офіційного закриття фестивалю фільми вирушають для показу в різні міста Росії.
