Демократичні партії почали об'єднавчий процес для того, щоб весною 2019 року висунути на пост Президента України одного кандидата.10 травня партії "Громадянська позицiя" і "Альтернатива" вже повідомляли про своє об’єднання. 20 червня лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко разом з лідером партії "Народний контроль" народним депутатом Верховної Ради Дмитром Добродомова, з робочим візитом, побували в Дніпрі.
Анатолій Степанович, разом з представниками правозахисних, громадських і волонтерських організацій взяв участь у стратегічній сесії з розробки закону "Про суспільну користь і волонтерську діяльність", зустрівся з партактивом партій "Громадянська позицiя" і "Народний контроль", дав до десятка інтерв'ю журналістам різних видань і телеканалів. Замість одного з інтерв'ю, даного телеканалу "Рудана", ми наводимо нижче:
"Анатолію Степановичу, скільки коштує утримання політичної партії?"
Партії є різні. Є партії, за спинами яких стоїть олігархат, з рюкзаком зобов'язань і грошей. У партії "Громадянська позиція" жоден з керівників міських, районних рівнів, і я в тому числі, не отримує заробітну плату, – ми працюємо, як волонтери, заради своєї країни.
Є партійний фонд, який формується з внесків членів партії і благодійних пожертвувань
"Громадянська позиція" – це ліберальна партія?"
Якщо ми говоримо про базові цінності, то для нас це: людина і його права, свобода і право на власність. Це повинно бути захищене.
Якщо ми говоримо про економіку, то тут повинна дотримуватися рівність прав усіх. Всіх, а не тільки обраних: олігархату і наближених. Сьогодні в Україні керує олігархат. Один – вугілля, другий – хімія, третій – енергетика, четвертий – авіаперевезення і т. Д. У пересічного українця протиснуться в успішні люди шансів немає. А ми хочемо, щоб був.
Якщо ми говоримо про політику, то це повинен бути соціальний ліфт. Сучасні батьки повинні бути впевнені в тому, що їх дитина зможе реалізувати себе в своїй країні. Для цього не потрібно їхати в Польщу, щоб шукати роботу. Базові речі: суд, який захищає і бідного, і багатого.
Поки не буде всього цього, поки буде правити бал олігархат і монополія, змін з України чекати не доводиться.
"А як Ви ставитеся до таких питань, як вільне володіння зброєю, легалізація наркотиків і проституції? Ці питання є ліберальними для розуміння партії ГП?"
Такі дискусії дуже широко проходять в країні. Вони повинні завершиться формуванням певної культури і бачення цих питань.
Я особисто не вважаю, що зброя не є тим, що провокує вбивство. Якщо думати навпаки, то будь-який кухонний ніж можна вважати знаряддям вбивства. Все залежить від мотивації і культури людей. Це, по-перше.
По-друге, люди сьогодні відчувають себе незахищеними. Якби гідно працювала поліція, якби вона не "кришувала", а допомагала людям, то й не було необхідності самим себе захищати.
По-третє, навіть в розвинених країнах, з розвиненою економікою і культурою поводження зі зброєю, час від часу відбувається біда.
В умовах України, я б пішов на те, щоб легалізувати ту зброю, яка у людей вже є на руках. Причини можуть бути різні: АТО, незахищеність і ін. Це близько 1 млн стволів.
Головне, щоб людина була психічно здоровий, були перевірені його можливості володіти зброєю, зброя правильно зберігалося і було поставлено на облік.
Є у нас такі явища як пияцтво, наркоманія і проституція. Все це треба ставити в рамки закону. Це питання сім'ї, виховання, культури.
Різні країни по-різному вирішують ці проблеми. У тих країнах, де це забороняється, проституція "кришується" сутенерами, поліцейськими. Є країни, де ці питання легалізовані з певними заборонами для дітей, є медична перевірка і т. Д. І якщо Парламент в Україні дасть добро на легалізацію проституції, то я підпишу такий законопроект. Якщо легалізація того чи іншого лиха дасть нам більше спокою і захисту, то це треба легалізувати.
"Анатолію Степановичу, Ви в політиці давно, і ми знаємо, що Ви любите риболовлю. Які важливі політичні рішення приймаються під час риболовлі?"
Жодне важливе рішення під час риболовлі не приймається. Я відпочиваю з вудкою в руках. Це роблю рано вранці, перед роботою. Я так розслабляюся. Це спосіб побути наодинці з самим собою і злитися з природою.
Хоча про проблеми мені доводиться думати постійно: і під час сну, і під час відпочинку.
"Як би Ви могли одним реченням охарактеризувати ту ситуацію, в якій знаходиться Україна сьогодні?"
Небезпека. Попереду прірву. Необхідно дати надію.
"Анатолію Степановичу, Ви будете балотуватися в президенти України?"
Так, я прийняв таке рішення.
Порошенко заступив за межу. Це я особисто зафіксував в прокуратурі. І він повинен відповісти за свої вчинки
"Якщо Ви станете президентом, то сяде у в'язницю Петро Порошенко?"
Порошенко піде під суд і в цьому немає нічого особистого.
Президент – це посадова особа, наділена певними повноваженнями, яке обрали українці в складний для країни період. Посадова особа повинна була діяти в інтересах людей, захищати їх. Піднімати економіку, а не тільки збагачуватися самому. Піклуватися про армію, а не тільки про "Рошен" та інших солодощах.
Порошенко заступив за межу. Це я особисто зафіксував в прокуратурі. І він повинен відповісти за свої вчинки для того, щоб всі наступні президенти, і не тільки вони, розуміли міру своєї відповідальності. І я в тому числі, і хто б то не був.
"Ви критикуєте Петра Порошенка ще з часу виборчої кампанії, починаючи з весни 2014 року, коли він ще не став президентом Укураїни. Але за ці 4 роки, є, хоча б, один вчинок або рішення, які можна було б йому поставити в заслугу?"
Я не критикую, заради критики. Коли мене запитують, я даю свою оцінку і пропоную своє рішення. Під час минулих і майбутніх виборів, я завжди доносив і буду доносити нашу позицію і наші шляхи вирішення. Нехай порошенки, тимошенки, Рабинович і ляшки йдуть своєю дорогою.
Тому я оцінюю Порошенко як чинного президента, у якого був шанс. Він його втратив. І якщо Україна щось вдалося, то це не завдяки, а всупереч.
Від першої особи могли виходити позитивні імпульси в боротьбі з корупцією, з підйому економіки. Але цього не було. Такі позитивні моменти, як децентралізація, на жаль, йдуть в країні не завдяки президенту.
"Скільки реформ необхідно і які необхідно провести в країні негайно, якщо Ви станете президентом України?"
Я чув, що в період роботи Петра Порошенка президентом, як заявляють, було "успішно завершено 144 реформи" в Україні. Ось в такому аспекті я навіть не хочу обговорювати це питання.
Ми повинні говорити про системні і базових зміни, які повинні підняти економіку країни,
Перше: необхідно реформувати суд. Права людей і майно повинні бути захищені законом. Підприємці, фермери, гроші в банку, життя і здоров'я людей – все повинно бути захищене. Суд повинен бути непохитною планкою, що не захитається від дзвінка зверху або від хабарів. Це повинно бути гарантовано державою. В іншому разі не буде довіри громадян і не буде зовнішніх інвестицій в країну. Але якщо все запрацює – це швидко підніме країну на належний рівень.
Друге. Що стосується енергетики, то тут головними принципами залишаються енергозбереження та енергоефективність, починаючи з кожного будинку і закінчуючи підприємством, щоб ми економно і дбайливо витрачали воду, електрику, тепло. На жаль, сьогодні наші українські підприємства на одиницю продукції витрачають в 3-6 разів більше, ніж польські підприємства, підприємства Британії чи Німеччині. Нам важко конкурувати.
Коли ми виведемо з тіні наші підприємства, то, щонайменше, позбудемося на 30% від корупційних схем. Це як мінімум. Весь нинішній олігархат прийшов з енергетики: нафта, газ, вугілля. Привести в порядок енергетичну сферу – це підвищить добробут кожного будинку, кожного підприємства, сприятиме здоровій конкуренції і підробити корінь корупції.
Третє – силовий блок. Він уже давно зорієнтований на захист не людей, не країни від ворога, а на захист влади від свого власного народу.
"Необхідно для цього брати кредити у МВФ?"
У нинішніх умовах я б не брав кредити. Влада нинішня і попередня набралася 2,4 трильйона грн боргів. Якщо поділити цю цифру на кількість населення, яке не знає ніхто, (за різними джерелами в Україні сьогодні від 35 до 42 млн осіб), то це на кожного українця на рік припадає 50 тис. Грн на рік. Родині з 4-х чоловік треба віддати 200 тис. Грн на рік. Але якщо з цього списку відняти немовлят і людей похилого віку, інвалідів, то ця сума виросте в рази.
У 2015 р Порошенко, Яценюк, Яресько, Гонтарева оголосили, що вони "перемогли", підписавши з зовнішніми кредиторами договір про реструктуризацію боргу: до 2019 р борги не потрібно буде платити. Виходить, що Порошенко себе забезпечив, а далі – хоч потоп! Ось де безвідповідальність!
Але за додатковим договором так прописані зобов'язання України, що, починаючи з 2019 р українці будуть виплачувати крім "тіла" боргу ще 100 млрд доларів – така прірва перед нами попереду, завдяки владі.
"Що нам робити в такій ситуації?"
Необхідно піднімати свою економіку і ставати на ноги. Це перше. Вести переговори з кредиторами на те, щоб підписати новий договір на вигідних для України умовах.
Другий варіант – оголосити дефолт. Не може країна виконати ці зобов'язання по виплатах, які нам організували порошенки, яценюки, яреськи і Гонтарєва.
Якщо говорити про базову підході до економіки, я проти того, щоб ми влазили і далі в борги. Якщо Європа хоче допомогти Україні, нехай співпрацюють з бізнесом, нехай створюють нові виробництва, виробляють спільно якусь продукцію, створюючи робочі місця. Але якщо кредити хочуть повісити на державу і на кожного українця в наслідку, то нам відомо, що ці гроші розкрадалися і неефективно використовуються.
Це не допомога, а кредити, які потрібно повертати з відсотками. Я проти кредитів, я – за інвестиції.
Інше питання, що до нас інвестори не йдуть тим, що у нас перш, ніж почати роботу, на кожному кроці треба дати хабар.
"Анатолію Степановичу, чи можливо, на Вашу думку, закінчити війну в Україні військовим шляхом?"
Теоретично – можливо. Але практично я хотів би, щоб ми до цього питання поставилися серйозно.
У нинішній ситуації, коли країна знаходиться вже 4,5 року в стані війни, російська агресія триває, анексований Крим, в пошук світу в Україні включилася світова громадськість. Є Мінські угоди, і наші певні зобов'язання.
Можна військовим способом звільнити Крим і Донбас. Але виникає питання ціни цього. Це було б, по приблизних підрахунках до 50 тис. Чоловік убитих. З тієї й іншої сторони. Чи готова країна заплатити таку ціну? Чи готові мами піти на оплату такої ціни? Це один аспект.
Якби Україна пішла на силовий спосіб звільнення Донбасу чи Криму, то з Росії б зняли санкції, а проти України – ввели.
Тому сьогодні ми повинні бути готові відбити нові удари Росії і повинні продовжувати шляхи вирішення ситуації, що склалася дипломатичним шляхом. Без тисяч жертв.
Люди повинні отримати мир і спокій. Всі втомилися від війни.
"Тим часом, Путін під час свого останнього брифінгу сказав, що Україна загрожує. Як до цього ставитися?"
Путін говорить те, що говорить. Він піднімає або опускає планку в залежності від того, як на це реагують. Він сказав, що "їх там немає" в Україні. Він сказав, що "їх там немає" в Сирії. Тоді американці завдали удару – і тепер їх там точно немає. Путін сприймає силу. Силу в усіх вимірах: силу єдності країни, силу єдності між народом і владою.
Коли він бачить офшорну влада, яка загрузла в скандалах, він її не поважає також, як і не поважає українських громадян. Проблема в силі і єдності.
Жителі Донбасу вже зрозуміли, що їх обдурили. Донбас, рано чи пізно, повернеться до нормального життя в Україні – він не буде російським анклавом. Ось над цим питанням я готовий працювати. У нас є проект мирного плану, ми обговорюємо його в чотирибічному форматі. Є певні кроки, які ми повинні виконати, але не з цією владою. Цій владі залишилося менше року.
"Ви впевнені, що нинішній владі залишилося менше року?"
За нинішньої влади кілька людей дійсно зажили "по-новому", але інших обдурили. Рівень приниження, зневіри, страху і невпевненості такий, що ця влада вже не зможе дати людям надію. Від них я вже не чекаю нічого доброго. Головне, щоб вони не зробили великих помилок, які нам всім потім доведеться розгрібати.
Я хочу, щоб люди відчули надію. Впевненість сьогодні і віру в завтра. Наша команда доклала до цього чимало зусиль.
Ще 5 років життя "по новому"? Тоді можемо сказати, що у такої країни немає ніяких перспектив. Україна чистіше, розумніші і чесніше, ніж олігархат при владі.
Попереду вибори. Людям необхідно прийти на виборчу дільницю і проголосувати серцем і розумом, щоб у високі крісла не сідали мільярдери олігархату. Треба розділити бізнес і владу. У керівництва країни повинна бути державна позиція, а не ахметівська, порошенсковская, Фірташівського і т. д. Тоді у країни з'явиться шанс.
"Скоро вибори і в різних виданнях з'являються рейтинги, в яких включені Святослав Вакарчук і Володимир Зеленський. Ви серйозно ставитеся до таких рейтингів?"
Я знаю одне: рейтинг буде на виборчій дільниці. Хто і які списки складає – це не цікаво. Ми, наприклад, постійно їздимо по країні, в живу спілкуємося з людьми, щоб розуміти проблеми і бачити шляхи їх вирішення.
Чи зможемо донести свої думки, що краще жити не "по-новому", а по-чесному – тоді буде справжній рейтинг на виборчій дільниці.
