Вони варять 12 літрів борщу на свою велику родину. Усі турботи, радощі і болі ділять на всіх. У родині Рожанцових із Драбівщини семеро дітей. Трійко своїх, четверо – під опікою. Утім, для батьків із великим серцем усі вони рідні. Подружжя опікунів переконане: в житті треба робити стільки добра, скільки можеш, адже воно повертається. З сім’єю, де живе справжня любов, познайомилася Ірина Гришко. Далі – сюжет із циклу «Велике серце».
Немає можливості робити добро всім, але є можливість до всіх виявляти доброзичливість. За таким принципом живуть Лоліта та Микола Рожанцови.
Микола Рожанцов, батько: «Хороше треба робити, воно повертається, життя таке».
Щира та проста родина з села Петровського Драбівського району на двох відсвяткувала 100-літній ювілей. Утім, живуть сільські життєлюби не проблемами зрілого віку, а турботами молодих батьків.
Лоліта Рожанцова, мати: «Ще у 5 класі я написала твір, що хочу не менше трьох дітей».
У Рожанцових велика родина: семеро дітлахів. Чотирьох із них Микола та Лоліта взяли під опіку. Першою 2,5 року тому в родині з’явилася 12-річна Альона, потім – 10-річна Юлія. Восени подружжя випадково дізналося про трагічний випадок братів Ярослава та Валентина з Кединої Гори, які постраждали від вибуху. Тоді їхні серця стислися від співчуття, а коли навесні соціальна служба запропонувала взяти хлопців у їхню родину, не відмовилися.
Микола Рожанцов, батько: «Вони 3 тижні не знали, як називати нас. А тепер кличуть «тато-мама. Простіше, коли багато дітей, складніше з одним справитися».
Батько Микола радіє, що має велику родину. Зізнається, для них із дружиною не мають значення вік, стать і здоров’я дітей. Велике серце кожного з подружжя живе любов’ю до тих, хто потребує батьківського тепла.
Лоліта Рожанцова, мати: «Шкода цих дітей, якби можна було всіх обійняти… Але це неможливо, тому треба зробити хоча б те, що у твоїх силах».
Багато років тому молоду родину спіткало нещастя – вона втратила чотирьох синів. З того часу дитячі усмішки – найдорожче в їхньому житті. Дітям подружжя віддає всю свою любов, а її у серцях Миколи та Лоліти із надлишком.
Лоліта Рожанцова, мати: «Вчимо дітей, які в нас, комунікабельності, щоб не було брехні, жадібності, суперництва».
За справжню увагу та турботу найцінніша подяка – непідробна любов дітей та щастя батьківства.
Альона, прийомна дочка: «Вони добрі, люди-альтруїсти. Ми їм допомагаємо, подарунки робимо».
